Структура
Рекрутинг здається простим входом у сферу IT. Поки ви не починаєте дійсно розбиратися у тому, що таке найм. Здається, що тут багато спілкування, цікаві люди, офери, які підписуються без затримок, і кандидати, що самі знаходяться.
А в реальності?
Якщо ви зараз теж думаєте про рекрутинг як про свій старт в ІТ і хочете зрозуміти, що вас там чекає, цей матеріал стане хорошою точкою входу. Євгенія Назаренко, Technical Recruiter в ITExpert та випускниця курсу рекрутинг у DAN.IT Education ділиться досвідом: які очікування справдились, що здивувало, а що стало головним уроком після занурення в професію.
Роль рекрутера
Очікування:
Здається, що рекрутер — це людина, без якої не компанію не побудувати: продукт, аутсорс чи стартап — усі залежать від того, кого знайдуть в команду. Для мене це було очевидно: люди — двигун, а команда формує результат не менше, ніж ідея чи стратегія.
І ще одна думка здавалася логічною: рекрутинг = спілкування.
Провів інтерв’ю якісно → зацікавив кандидата → закрив позицію
Це й стало причиною, чому я вирішила зайти в професію.
Реальність:
Комунікація — важлива, але це лише верхівка айсберга. Під нею — велика частина роботи, яку не видно збоку: аналітика, структура, прогнозування, менеджмент процесів, робота з пріоритетами. Ця роль не вичерпується дзвінками чи повідомленнями, вона прямо пов’язана зі стратегією.
Збіг: 80%.
Улюблені функції
Очікування:
Завжди думала, що мені найбільше «зайдуть» співбесіди. Близько 60% часу я уявляла як інтерв’ю, дзвінки, обговорення з кандидатами. Здавалося, що це ідеальний формат взаємодії з людьми — живий, цікавий, різний щоразу. Другий блок, який я очікувала полюбити, — структурування процесів. Завдяки досвіду з інших професій мені завжди це було близьким.
Реальність:
І так і сталося: зараз я кайфую від інтерв’ю. Інколи відчуваю себе журналісткою BBC — з правильними запитаннями, структурою, впевненістю і професійністю. Хоч розмов і виявилося менше — близько 30% дня.
Але найбільше здивування прийшло не з відсотком. Комунікація виявилася не про ідеальну структуру — вона про людей. Про здатність почути мотиви й сумніви кандидата, а не тільки переглянути його стек. Про партнерство з менеджером, де ти можеш аргументовано не погодитись (і все одно залишитися на одному боці). Емпатія, відкритість, чесність працюють краще за будь-який скрипт.
Щодо процесів — це теж виправдалося, хоча тут є нюанс: я не фанат «запар». Але з часом ти спокійніше ставишся до динаміки. Це не жах, просто частина роботи, у яку легко зануритися. І без цієї швидкості та інтенсивності рекрутинг був би зовсім іншим.
Збіг: 90%.
Вакансії
Очікування:
Мені з самого початку цікавила ІТ-сфера. Культура, швидкість змін, логіка процесів, стиль команд — усе це дуже відгукувалося. І я не намагалася звузити себе до якогось одного домену чи рівня. Навпаки, хотіла бачити різних людей: і Junior-фахівців, у яких тільки народжується професійний погляд, і Senior’ів, з якими можна зануритися глибше у технічні деталі.
Реальність:
Так і сталося — я працюю технічним рекрутером із вакансіями різних рівнів і напрямів: шукала frontend, backend, fullstack, mobile, Embedded/IoT/Firmware розробників, QA, DevOps інженерів, DBA, Data фахівців, Product, Project менеджерів та Sales-спеціалістів. Україна, Європа, США — географія теж додає динаміки.
Кожна позиція — своя логіка, свій контекст, свій пошук. Треба пластичність у мисленні, швидку аналітику, іноді інтуїцію. І з кожною вакансією горизонт стає ширшим, а ринок — зрозумілішим.
Досі пам’ятаю свою першу закриту вакансію — PHP Team Lead. Я тоді працювала сорсером у парі з рекрутером і страшенно переживала, бо чесно не могла згрупувати всі знання: розуміла, як працює пошук у Djinni, але про якісь складніші моменти — офери, контрофери, заперечення — я ще навіть не думала. Просто був великий ентузіазм і віра, що «ну точно ж вийде». Я шукала як могла: копала нетипові тайтли, вигадувала дивні варіанти запитів, просто щоб докопатись до кандидатів, яких ще не зачепили інші рекрутери. І в якийсь момент це спрацювало — кандидат пройшов процес і прийняв офер.
Це був такий мікс емоцій — гордість, полегшення, щастя й трохи шок, що «ого, це я зробила». І чесно, навіть зараз, уже працюючи рекрутером і закривши не одну вакансію, я все одно хвилююсь щодо кожного оферу. Але це те хвилювання, яке заряджає.
Збіг: 100%.
Метрики наймання
Очікування:
Здавалось, усе просто: швидше = краще. Тобто, більше оферів за коротший час принесе гарантований успіх.
Реальність:
Досить швидко стало зрозуміло, що кількість без якості не працює. Тож у фокусі з’явилися інші цифри:
- offer acceptance rate,
- retention,
- конверсії між етапами,
- задоволеність кандидата та менеджера (так, як метрика).
Швидкість усе ще важлива, але не як самоціль, а як частина системи.
Збіг: 60%.
Найкорисніші навички для рекрутера
Очікування:
Три кити рекрутингу для мене були такими: бути уважною, комунікабельною та розуміти процеси. Здавалось, цього достатньо, щоб бути «в темі» й рухатися вперед.
Реальність:
До цього списку вже в перший день додалися:
- гнучкість,
- швидке реагування на зміни,
- адаптивність,
- чітка самоорганізація.
Це те, що рятує у дні, коли в календарі 4+ дзвінки, 20 тасок і ще три нові вакансії «на вчора».
Окрім того, розвіявся міф «Рекрутери не розуміються на технологіях». Ще на старті я активно вивчала стек, життєвий цикл розробки, типи позицій і ролі. Технічна обізнаність не означає знати все-все про кожний інструмент. Скоріше важливіше розуміти, як вони пов’язані між собою, як відрізнити backend від frontend, як працює інфраструктура, чим DevOps відрізняється від SRE і так далі.
Збіг: 75%.
Інструменти та сервіси для ефективності
Очікування:
Базовий набір рекрутера — це LinkedIn, Djinni, пошук за Boolean-логікою та ATS. Здавалося, цього вистачить, щоб тримати процес під контролем і ці інструменти досить прозорі у використанні.
Реальність:
Коли я вперше відкрила ATS, у мене склалося враження, що я потрапила на борт космічного корабля. Стільки кнопок, статусів, внутрішніх правил взаємодії — я вчила їх буквально з конспектами. Було складно, але водночас я точно знала: якщо інші в цьому розібралися, то я теж зможу.
Так, на старті ти неначе думаєш на швидкості х0.5 — просто намагаєшся зрозуміти, як усе працює. Але рука набивається швидко, і приходить нормальне відчуття впевненості. Було б дивно, якби вхід у нову професію проходив без дискомфорту, тому важливо підписати з собою внутрішній пакт: можна нервувати, але без самокопання та драм.
А ще у реальній роботі інструментів стало значно більше: сорсингові сервіси, трекери задач, застосунки для фокусування, планування та аналітики.
Одним із найбільших відкриттів став… Pomodoro. Таймер, який допоміг менш хаотично перемикатися між задачами та тримати фокус, коли голова у пошуку, комунікації та координації одночасно. Плюс — планери, які рятують від хаосу, і конвертер часу, без якого складно координувати інтерв’ю з кандидатами з інших країн та часових зон.
Збіг: 80%
Форс-мажори
Очікування:
Здавалося, що коли кандидат отримує офер, справа зроблена. Далі залишаються лише формальності: узгодити деталі й дочекатися виходу на проєкт.
Реальність:
Фініш інколи складніший за старт. Навіть на останньому етапі можуть виникати ситуації, яких не передбачиш.
Один із таких випадків трапився, коли кандидат категорично відмовився давати рекомендації. Причина — негативний досвід у минулому, коли фідбек від колег був упередженим і нашкодив його пошуку роботи.
Оскільки для клієнта цей етап був обов’язковим, довелося шукати баланс. Ми провели дзвінок, під час якого я вислухала кандидата, пояснила позицію компанії й запропонувала знайти рішення, комфортне для обох сторін. У результаті він погодився надати контакти для частини письмових рекомендацій, а я передала компанії повний контекст ситуації.
Збіг: 60%.
Моя успішність
Очікування:
Я дуже боялася, що не впораюсь із менеджментом очікувань у рекрутингу, бо тут одночасно занадто багато сторін: ти, кандидат, команда, у якій працюєш, і ще компанія-клієнт, якщо ти в аутсорсі чи агенції. У кожного свої очікування, свої темпи, свої «терміново». Плюс купа паралельних процесів — я хвилювалася, що просто не зможу це все опрацювати.
Реальність:
Досвід приходить у момент, коли ти нарешті дозволяєш собі думку: нормально, якщо ти не встигаєш усе й одразу. Нормально, що десь є затримки, бо рекрутинг побудований на живих людях і постійній динаміці. І, чесно, якщо вже все зроблене, то навіщо ти бізнесу? Якби я могла щось передати собі рік тому, я б сказала: «Все буде ок. Все стане на свої місця. Будь добрішою до себе».
Збіг: 20% (на щастя).
І наостанок, рекрутинг потребує гнучкості. У нас в ITExpert навіть є вираз: «рекрутинг — це серфінг, а не спринт». Потрібне вміння залишатися спокійним, коли хвиля змінює напрям, і швидко підлаштовуватися під нові умови, не втрачаючи фокус. Тут немає чіткої дистанції, яку можна просто пробігти за планом. Усе постійно рухається: пріоритети клієнтів, настрій кандидатів, ринок, навантаження. І ваше завдання як рекрутера — не виграти перегони, а втримати баланс на черговій хвилі.
