Ярослав Грошев

Ярослав Грошев

Frontend-розробник

випускник курсу Frontend

Про професію developer взагалі не думав, бо не міг себе, актора з дев’ятирічним досвідом, уявити розробником. А зараз після навчання в DAN.IT проходжу стажування в IT-компанії Mgroup на позицію Front-End Developer

Від актора до розробника — це історія Ярослава, який довів, що для програмування не потрібно досконало знати математику та здобувати технічну освіту. Завдяки проєкту IT Generation хлопець отримав нову професію та зміг успішно працевлаштуватися під час війни. Як це було — читай в матеріалі.

Життя до IT

Чим займався до IT?

Якщо коротко, то до IT я мав стабільну роботу актора в театрі та викладача акторської майстерності в студії. Працював у театрі в місті Сєвєродонецьк майже 9 років та викладав акторську майстерність в студії для підлітків, дітей та дорослих, а також для акторів театру. В останній рік роботи в театрі я жахливо емоційно вигорів, у зв’язку з чим і вирішив змінити професію актора на якусь іншу, правда, ще не знав, на яку саме. 

З викладанням була зовсім інша ситуація, воно, на відміну від виконавського мистецтва, наповнювало мене енергією та давало відчуття, що я знаходжуся саме на своєму місці. Але викладання я сприймав радше як хобі, ніж повноцінну професію. Що стосується саме професії актора, то в ній, крім вигорання, я вбачав ще багато мінусів, головним з яких було абсолютно суб’єктивне сприйняття твоєї роботи. У цій сфері в принципі мало об’єктивного – можна технічно досконало виконувати роль, і це все одно може не вплинути на результат та глядацьке сприйняття. Ти просто комусь заходиш, а комусь ні. Це найбільше, що дратувало мене в цій роботі. Хотілось чогось об’єктивного. За місяць до війни я полишив театр та переїхав у місто Харків.

 

Початок історії з ІТ

Чому вирішив обрати саме програмування?

Пошуки нової роботи припали на початок війни. Я не знав, чим саме займатись, а майбутня дружина ще до війни хотіла свічнутись в IT, стати QA. Я почав шукати якісь курси, але суто на безкоштовній основі, бо невідомо було наскільки затягнеться війна і чи буде взагалі якась робота. Особисто я в IT не збирався, думав бути торговим агентом, але з часом знайшов курс QA. Дружина зареєструвалась на нього, і оскільки я ще ніде не працював, то теж вирішив його пройти. Курс тривав місяць і ми успішно його закінчили. І це був перший поштовх, коли я зрозумів, що в принципі IT-професія мені сподобалась і повністю відповідала моїм критеріям. Тут була і об’єктивність суджень про результат, чіткі завдання, точне розуміння вимог тощо. Тоді я загорівся стати тестувальником. Дружина на той момент (майже одразу після закінчення курсів) знайшла роботу — і це ще більше підбурювало мене не зупинятись, вчитись далі і шукати роботу.

Далі я почав опановувати QA за різноманітними Youtube-курсами. Грошей було не багато, тому шукав різні безкоштовні платформи для навчання. Про професію developer взагалі не думав, бо не міг себе, актора з дев’ятирічним досвідом, уявити розробником. Чомусь думав, що для цього потрібні бездоганні знання вищої математики. Але якось на моєму життєвому шляху трапилась людина, яка працювала в кібербезпеці, хоча до цього була перевізником, і розмова з ним наштовхнула мене на думку, що будь-яка людина може стати будь-ким – головне бажання. 

Процес навчання

Чому обрав курси від DAN.IT?

Водночас мені трапляється програма IT Generation. Я вирішив податись на програму – надіслав заявки у всі школи, де було навчання на розробника. Читав багато відгуків про різні школи, тому вже визначився, в які хочу потрапити, а в які ні. Також в списках була і третя колонка – це школи загадки, про яких я мало що зміг дізнатись. DAN.IT була саме в цій колонці. І ось я потрапив на їх відбірковий тур. 

Перше, що мені впало в око, – жодного програмування в завданнях. Для мене це було наче віддушина, бо цей конкурс був саме для світчерів, і мене дивувало, коли на вступних іспитах інших шкіл були завдання пов’язані з кодингом. У DAN.IT навпаки, завдання були направлені на перевірку логіки та алгоритмічного мислення. І єдине, що я побачив тільки в DAN.IT, – це те, що школа всіх, хто пройшов перший випробувальний етап, поділила на категорії за віком, і залежно від кількості людей відповідного віку, вирахували коефіцієнт грантових місць для кожної вікової категорії. Якщо чесно, то саме цей факт вразив мене і став вирішальним у тому, що я хочу вчитись саме в цій школі. Для мене ця школа стала прикладом чесності і неупередженості у відборі кандидатів з рівними можливостями для всіх, незалежно від  віку, статі тощо. 

До речі, найскладнішим завданням у відборі для мене був третій етап —  потрібно було написати 5 причин, чому саме я маю отримати цю допомогу. Писати про таке завжди важко, бо у кожного своя історія, кожна унікальна, і саме мій досвід не був якимось, на мою думку, надто особливим, щоб дати мені цей грант. Я дав відповіді на всі питання, але точно пам’ятаю, як відповів на перше і на останнє: 

 

  • Хочу опанувати нову професію, завдяки якій зможу заробити достатньо грошей та купити новий дім для себе та своїх батьків, який в місті Сєвєродонецьк зруйнував ворожий артилерійський снаряд.
  • Якщо ви мене не візьмете на навчання, то втратите майбутнього українського Ілона Маска. 

 

Доля посміхнулась мені, і перша школа, де я дізнався позитивний результат, була саме DAN.IT. Далі я закинув вступну кампанію в інші школи і вирішив зосередитися на тій, в яку закохався з першого вступного іспиту)).

Що найбільше запам'яталося під час навчання?

Працювати та вчитись вечорами особисто мені було не дуже легко, але мета опанувати нову професію та стати професіоналом своєї справи виправдовує всі складнощі. Через блекаути у мене досить важко пішов модуль JS. Для мене було приємним здивуванням, що школа абсолютно відкрито і радо пішла назустріч і в кінці мого модуля перевела знову на початок. Я вважаю, що саме це стало вирішальним у тому, наскільки якісним програмістом я буду. Курс вів Станіслав Чірва, і за все своє життя я можу перелічити лишень кілька викладачів, які були б настільки професійні як в знанні матеріалу, так і в його викладанні та подачі студентам. Навчання у Станіслава для мене було відкриттям — іноді його пари могли йти навіть 4 години, але все одно ти не можеш зупинитися і хочеш продовжувати слухати цю людину, або ж вирішувати з ним завдання.

Які були складнощі під час навчання і як ти їх подолав?

У навчанні для мене було дві складнощі: це basic js, на якість засвоєння якого вплинули відключення світла, та загальний брак часу в житті, бо працювати та навчатися – це ще той квест)).

Працевлаштування після курсів

Як почалася твоя кар'єра і ким ти працюєш зараз?

Роботу я шукав близько двох місяців. Зараз я проходжу стажування в компанії Mgroup  на позицію Front-End Developer. Знайшов цю компанію, переглядаючи IT-компанії в Житомирі. Стажуванням та колективом більше ніж задоволений))

По-перше, в моменти, коли я починав зневірюватися, що знайду роботу, я завжди нагадував собі, що дорогу здолає той, хто йде. І тому просто продовжував розсилати резюме, ходити на співбесіди і робити тестові. Перший місяць у мене не було жодного відгуку на резюме, тому, якщо так буде – не зневіряйся, а продовжуй шукати і далі. По-друге, на більшості співбесід мене просили показати пет-проєкти, крім зазначених в резюме. Тому наполегливо раджу цим займатися. І, по-третє, якщо у тебе є можливість, — знайди стартап, в якому зможеш працювати просто за досвід певну кількість годин, поєднуючи це з основною роботою, бо досвід для джунів зараз на вагу золота. Або ж виконай за безцінь пару завдань на фріланс-біржах – це явно доповнить портфоліо комерційним досвідом. Всього найкращого і не здавайся у пошуках! Ніколи!